Закон про новий порядок фінмоніторинга: чого чекати підприємцям?

Закон про новий порядок фінмоніторинга: чого чекати підприємцям?

6 грудня 2019 року Верховна рада України у другому читанні та в цілому приняла проект закону №2179 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».  Відповідний закон набирає чинності через чотири місяці з дня його опублікування, тобто 28 квітня 2020 року, за виключенням окремих його положень.

Даний законопроект гармонізує стандарти фінмоніторингу відповідно до актуальних світових та європейських норм (адаптація рекомендацій FATF, 4-ї директиви ЄС, Регламенту 2015/847 ЄС про перекази). Варто нагадати, що приведення правового регулювання процедур фінмоніторингу у відповідність до законодавства ЄС є частиною міжнародних зобов’язань України, визначених Угодою про асоціацію з ЄС, а також ратифікованим у листопаді минулого року Меморандумом про взаєморозуміння між Україною та ЄС.

Закон в цілому змінює концепцію здійснення банками та іншими спеціальними суб’єктами фінансового моніторингу, запроваджуючи ризик-орієнтований підхід у всіх процесах, що і являється основною новелою закону. 

Простіше кажучи, чим вище ризик операції, тим прискіпливіше увага до неї з боку суб’єктів первинного фінансового моніторингу та державних регуляторів. 

Закон також встановлює дуже значні штрафи для суб’єктів первинного фінансового моніторингу (банків, фінансових компаній, нотаріусів, адвокатів та ін.) за неналежне здійснення останніми заходів, передбачених законом, що має стимулювати їх  більш прискіпливо перевіряти клієнтів. 

При цьому, спостерігаються й позитивні зміни, як то, наприклад збільшення порогової суми фінансових операцій, про які суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані повідомляти Держфінмоніторинг, а саме залишається обов’язок повідомляти про фінансові операції на суму більше 400 000 (зараз 150 000 грн). 

Великої уваги вартують зміни, які стосуються фактично повернення «форми №6» в удосконаленому вигляді.

Так, відповідний закон встановлює, що для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) щорічно, починаючи з наступного року з дати державної реєстрації юридичної особи, протягом 14 календарних днів подаються такі документи:

  • заява про підтвердження кінцевого бенефіціарного власника;

  • структура власності;

  • витяг з торговельного або іншого реєстру учасника-нерезидента;

  • нотаріальна копія документа, що посвідчує особу кінцевого бенефіціарного власника.  

Такі ж документи юридичні особи зобов’язані подавати державному реєстратору під час проведення державної реєстрації змін до установчих документів та змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 

Більше того, неподання зазначених документів державному реєстратору у встановлені законом строки тягне за собою накладення на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), штрафу від однієї (17 000 грн) до трьох тисяч (51 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

На думку адвоката компанії «Соколовський і партнери» Дмитра Соколика, мета, з якою була прийнята нова редакція закону про фінмоніторинг, нівелюється засобами та методами, якими планується досягнення цієї мети. Аналізуючи його положення, можна прийти до висновку, що на практиці, скоріш за все, суб’єкти первинного фінансового моніторингу (зокрема, банки), будуть ще інтенсивніше перевіряти клієнтів та їх операції, побоюючись застосування чималих штрафів з боку державного регулятора за неналежне здійснення фінмоніторингу. 

Тому, в цей час потрібно прискіпливіше ставитись до структурування бізнесу, планування транзакцій та переказу коштів, для того, щоб не увійти до переліку “клієнтів з високим ризиком” та не отримати проблеми з проведенням банківських та інших фінансових операцій.

 

Практики