Спрощено процедуру приведення статуту товариства у відповідність до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

Спрощено процедуру приведення статуту товариства у відповідність до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

27 березня 2019 року Кабінетом Міністрів України було видано Постанову «Про деякі питання дерегуляції господарської діяльності» (надалі - Постанова), якою, зокрема, було затверджено модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю, Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна, а також внесено ряд змін до інших постанов.

Так, з прийняттям Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у суб'єктів господарювання виник обов'язок привести свої установчі документи до 17.06.2019 року у відповідності до закону. Разом з тим, товариства, які діяли на підставі модельних статутів не мали такої можливості, а тому, змушені були розробляти власні установчі документи, що руйнувало саму ідею безстатутної діяльності - на підставі “модельного статуту”.

Водночас, Постанова покликана змінити таку тенденцію. Так, Уряд не лише затвердив модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю (який відповідає чинному законодавству), а й передбачив можливість самостійно обирати оптимальну для товариства (його учасників) редакцію модельного статуту: за "замовчуванням" або з запропонованих варіантів, які дозволяють змінювати/уточнювати  інформацію щодо:

  • строку формування статутного капіталу та внесення додаткових вкладів;

  • строку реалізації переважного права учасника на внесення додаткових вкладів;

  • строку надсилання повідомлення учасником про бажання скористатися переважним правом придбати частку в статутному капіталі;

  • умови передачі частки учасником в заставу (за згодою інших учасників або без такої згоди);

  • порядку та строки виплати дивідендів;

  • порядку, строки скликання загальних зборів та способи інформування (повідомлення) учасників про їх проведення;

  • можливості проведення загальних зборів шляхом опитування;

  • виконавчого органу та обмеження його повноважень;

  • значних правочинів та правочинів щодо яких є заінтересованість, тощо.

Окрім цього, заслуговують уваги зміни, які стосуються постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. № 738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання», у відповідності до яких скасовуються вимоги щодо надання під час імпорту запчастин сертифікатів типу і якості, виданих уповноваженими суб'єктами, акредитованими Мініфраструктури.

Відтепер, предмети обладнання та частини, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (запасні частини та обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами ЄЕК ООН), дозволяється вводити в обіг на ринок України за наявності:

  • маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди; або

  • маркування знаком офіційного затвердження типу ЄС, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів ЄС, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або

  • інформації про сертифікат типу обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (в тому числі України); або

  • інформації про сертифікат ЄС про затвердження типу обладнання, виданий уповноваженим органом держав-членів ЄС.

На думку радника адвокатської компанії «Соколовський і партнери» Івана Балицького зазначені зміни значно спрощують процедури реєстрації бізнесу, тим паче з огляду на запроваджену можливість реєстрації товариства на підставі модельного статуту та внесення змін онлайн – з використанням електронного підпису. Окрім цього, скасування національної сертифікації товарів, якість яких підтверджується Європейськими сертифікатами (що було однією з умов Угоди про асоціацію), є кроком, який значно спрощує процедуру імпорту автозапчастин, мінімізує корупційну складову та зменшує фінансове навантаження на імпортерів, що позитивним чином має відображатися на вартості імпортованих товарів та строках їх поставки.