Зворотний бік перевірки

Зворотний бік перевірки

Садальська Альона Ігорівна, Адвокат, консультант з питань бухгалтерського та податкового обліку Адвокатської компанії "Соколовський і Партнери"
Опубликовано в газеті "Юридическая практика" №47 (726) від 22 листопада 2011 року. Стаття "Обратная сторона проверки"

Одним з найпоширеніших способів отримання податкової інформації від платника податків є надіслання органом державної податкової служби запиту про надання інформації та її документального підтвердження. У таких запитах органи ДПС, як правило, просять надати документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові документи тощо), які підтверджують взаємовідносини підприємства з його контрагентами. В останньому абзаці таких запитів найчастіше сказано, що ненадання в десятиденний строк пояснень і документів, відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України (ПК Україна), є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків.
Незважаючи на те, що нормами ПК України чітко встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати інформацію, зазначену у запиті ДПІ протягом місяця з моменту його отримання, а в тому випадку, коли запит складено з порушенням норм ПК України, платник податку взагалі звільняється від обов'язку надавати відповідь на запит, посадові особи ДПІ у Печерському районі м. Києва організували проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «А». Однак, у зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва не дотримала вимог Податкового кодексу України з оформлення направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема, направленні не було зазначено реквізитів наказу на проведення перевірки, посадові особи податкового органу не були допущені до її проведення. В результаті чого, ДПІ у Печерському районі м. Києва склали Акт недопуску до проведення перевірки, а також прийняла рішення про застосування до ТОВ «А» адміністративного арешту активів.
ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Відповідно до частини 7 зазначеної вище статті КАС України, суд приймає постанову по суті заявлених вимог у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
У даному поданні ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на норми п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, стверджувала, що у зв'язку з наявністю обставин, визначених п. 94.2.3 Податкового кодексу України, а саме: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби, з метою забезпечення можливості проведення документальної перевірки було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «А».
Заперечення на подання ДПІ у Печерському районі м. Києва про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, адвокати нашої компанії обґрунтували наступним чином:
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України: державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковим кодексом України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосований, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.
Але, оскільки, по-перше, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва не дотримала вимог Податкового кодексу України з оформлення направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, тому представники ТОВ «А» цілком законно не допустили посадових осіб ДПІ у Печерському районі г . Києва до проведення документальної позапланової виїзної перевірки. По-друге, ТОВ «А» надало відповідь на письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва у місячний строк з моменту отримання запиту, що визначений нормами ПК Україні, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки є протиправними, а рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «А» - незаконним.
Окружний адміністративний суд м. Києва, розглянувши справу №2а-1852/11/2670, погодився з доводами представника ТОВ «А» (Відповідача у справі), і прийняв постанову, якою відмовив ДПІ у Печерському районі м. Києва в задоволенні подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Київський апеляційний адміністративний суд, розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва, підтвердив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо необґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ «А».
Таким чином, слід зазначити, що для уникнення усіляких негативних наслідків, кожен документ, отриманий від органів ДПС підлягає ретельному вивченню та аналізу, на відповідність його чинному законодавству України.