Адвокатська компанія "Соколовський і Партнери"

Сильна команда податкових адвокатів
  • Eng
  • Рус
  • Укр

19 років на ринку юридичних послуг

 
 
  • Податкова адвокатура, податкове планування, податкове представництво, спори з податковою, юридична допомога під час податкових перевірок, оскарження рішень ДПІ
  • Оптимізація кредиторської та дебіторської заборгованості, досудова санація, стягнення заборгованості, банкрутство
  • Господарські спори, тендерне законодавство, складання договорів, вирішення корпоративних спорів
  • Правова допомога адвоката у цивільному, господарському, адміністративному, кримінальному процесах, представництво інтересів в Європейському Суді з прав Людини
  • Консультації з експортно-імпортних операцій, підготовка контрактної документації, оскарження рішень митних органів в адміністративному та/або судовому порядках
  • Правова допомога під час допиту, захист в суді, оскарження дій слідчого, прокурора, слідчого судді, адвокатська допомога потерпілому
  • Комплексна правова експертиза господарської діяльності юридичної особи з метою визначення її справедливої ​​ціни на ринку і реального стану активів
  • Супровід угод (M&A) з аналізом фінансових господарсько-правових і податкових наслідків, вибір найбільш оптимальних юридичних та економічних рішень
  • Розробка та впровадження антикорупційних програм, здійснення compliance-процедур, супровід під час розслідування корупційних правопорушень
  • Оформлення прав на землю, вирішення земельних спорів, консультації з земельного законодавства, юридична допомога сільськогосподарським виробникам
  • Консультації з трудового права, складання внутрішніх документів підприємства, адвокатська допомога у вирішенні трудових спорів, консультації з охорони праці

Телефони в Києві: +38 (044) 495-19-28, 495-19-29, 275-67-99

Ел. пошта: pravo@splf.ua

Skype: splf.ua

Суд щодо нікчемності правочину

Боднарчук Андрій, адвокат АО "Адвокатская компанія "Соколовський і Партнери"

В вересні 2010 року Клієнт Адвокатського об’єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери» повідомив нам (Адвокатському об’єднанню), що податковою інспекцією в якій він (Клієнт) перебуває на обліку було прийняте податкове повідомлення-рішення яким Клієнту було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2314837,00 грн.
З акту, який було складено за результатами проведення невиїзної документальної перевірки Клієнта, вбачалося, що основною підставою для донарахування Клієнту суми податкових зобов'язань з податку додану вартість (ПДВ), стало виявлення розбіжностей між задекларованими Клієнтом показниками податкового кредиту та задекларованими контрагентами Клієнта показниками податкових зобов'язань з ПДВ. Під «розбіжностями» в розумінні податкового органу було те, що контрагенти Клієнта не подали податкових декларацій з ПДВ за період співпраці з останнім.
Після перемовин з контрагентами, чиї податкові декларації з ПДВ були, нібито, неподані, з'ясувалося, що декларації ці компанії подали вчасно, з усіма необхідними реквізитами, однак в базах даних податкових органів ці декларації залишались відмічені як неподані.
Клієнт, не погоджуючись із рішенням податкового органу про донарахування суми податкових зобов'язань, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій податкового органу по проведенню перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення.
В той же час контрагенти Клієнта також звернулись до суду з позовом про визнання протиправною відмови податкового органу в прийнятті поданих податкових декларацій з ПДВ.
При цьому оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, Позивач (Клієнт) надав суду докази того, що його контрагенти, зі свого боку, оскаржують дії податкової інспекції щодо неприйняття податкової звітності як незаконні.
Тобто, обставини, якими Відповідач (податкова інспекція) обґрунтовував правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а саме неподання контрагентами Позивача податкової звітності, на момент розгляду справи в суді були недоведеними, так як неприйняття такої звітності також було предметом оскарження в інших судових процесах.
Також, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Позивач зазначив, що Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) прямо встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивач надав суду докази того, що обидві події (списання коштів та отримання податкової накладної), з якими закон пов'язує виникнення у платника податків права на податковий кредит, по відношенню до Позивача мали місце.
До того ж, жодної норми, яка б встановлювала, що право на податковий кредит виникає у покупця з дати коли продавець задекларував свої зобов’язання з податку на додану вартість в Законі України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) не містилося.
З урахуванням вимог ст. 61 Конституції України та норм Закону України. «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), право платника податків на отримання податкового кредиту не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежать від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Слід наголосити також на тому, що розбіжності між задекларованими Позивачем показниками податкового кредиту та задекларованими контрагентами Позивача показниками податкових зобов'язань з ПДВ, були виявлені Відповідачем при проведенні невиїзної документальної перевірки, за допомогою бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів».
Так, Закон України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) визначає, що органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).
Виходячи з викладеного, закон встановлює, що документальну невиїзну перевірку необхідно та достатньо здійснювати на підставі поданих платником податку документів, а саме податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. В той же час, використання різного роду автоматизованих інформаційних систем, при проведенні невиїзних документальних перевірок, законом передбачено не було.
Таким чином, порушення, відображені в акті перевірки, які нібито призвели до завищення податкового кредиту Позивача ґрунтувалися лише на інформації взятій з бази даних автоматизованих інформаційних систем ДПІ, а тому не могли відповідати дійсності, оскільки були виявлені інформаційною системою, підстави та порядок використання якої не визначені законом.
Оскільки, жодних інших доказів, окрім акту перевірки, які б обґрунтовували заперечення Відповідача проти задоволення позовних вимог, Відповідачем надано не було, а докази подані Позивачем підтверджували правомірність формування податкового кредиту, то 27 січня 2011 р. Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв постанову по справі №2а-14744/10/2670, якою задовольнив позовні вимоги Клієнта, визнав протиправними дії податкового органу по проведенню перевірки та скасував податкове повідомлення-рішення.
Податковий орган, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції не простежив нерозривного зв'язку, між моментом сплати продавцем до бюджету суми податку на додану вартість та моментом виникнення у покупця права на податковий кредит, у зв'язку із чим просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду заслухавши доводи та заперечення сторін, дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим 15 листопада 2011 р. постановила ухвалу, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2011 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу податкової інспекції – без задоволення.
На прикладі коментованого рішення суду, можна побачити, що злагоджені дії контрагентів суттєво полегшують процес доказування у справах по оскарженню незаконних дій та рішень контролюючих органів. Сьогодні такі схеми донарахування податкових зобов'язань в яких одному платнику податків нараховуються санкції через порушення, які, нібито, були допущені його контрагентом є досить поширеними в роботі податкових органів, тому платникам податків, які зіштовхуються з подібними проблемами слід активно співпрацювати зі своїми контрагентами, з тим щоб обидві сторони могли ефективно захистити свої законні права та інтереси.

Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.