Адвокатська компанія "Соколовський і Партнери"

Сильна команда податкових адвокатів
  • Eng
  • Рус
  • Укр

19 років на ринку юридичних послуг

 
 
  • Податкова адвокатура, податкове планування, податкове представництво, спори з податковою, юридична допомога під час податкових перевірок, оскарження рішень ДПІ
  • Оптимізація кредиторської та дебіторської заборгованості, досудова санація, стягнення заборгованості, банкрутство
  • Господарські спори, тендерне законодавство, складання договорів, вирішення корпоративних спорів
  • Правова допомога адвоката у цивільному, господарському, адміністративному, кримінальному процесах, представництво інтересів в Європейському Суді з прав Людини
  • Консультації з експортно-імпортних операцій, підготовка контрактної документації, оскарження рішень митних органів в адміністративному та/або судовому порядках
  • Правова допомога під час допиту, захист в суді, оскарження дій слідчого, прокурора, слідчого судді, адвокатська допомога потерпілому
  • Комплексна правова експертиза господарської діяльності юридичної особи з метою визначення її справедливої ​​ціни на ринку і реального стану активів
  • Супровід угод (M&A) з аналізом фінансових господарсько-правових і податкових наслідків, вибір найбільш оптимальних юридичних та економічних рішень
  • Розробка та впровадження антикорупційних програм, здійснення compliance-процедур, супровід під час розслідування корупційних правопорушень
  • Оформлення прав на землю, вирішення земельних спорів, консультації з земельного законодавства, юридична допомога сільськогосподарським виробникам
  • Консультації з трудового права, складання внутрішніх документів підприємства, адвокатська допомога у вирішенні трудових спорів, консультації з охорони праці

Телефони в Києві: +38 (044) 495-19-28, 495-19-29, 275-67-99

Ел. пошта: pravo@splf.ua

Skype: splf.ua

Нюанси та проблеми банкрутства фірми з податковим боргом

Владислав Філатов, радник Адвокатської компанії «Соколовський і Партнери» з питань банкрутства

Опублікована в Газеті «Юридическая практика», № 33 (712) від 16 липня 2011 року.

В Україні ситуація з податковими перевірками склалася таким чином, що жодний підприємець незастрахований від нарахування за їх результатами податкових зобов’язань та штрафних санкцій. Шлях оскарження рішень податкової тернистий і далеко не завжди приносить бажаний результат. В реаліях української дійсності у платника податків не дуже багато шансів отримати позитивне рішення за своєю скаргою або позовною заявою і це підтверджується статистикою Державної податкової служби (ДПС) http://www.sta.gov.ua згідно, якої 96,3% податкових спорів в судах вирішуються на користь суб’єкта владних повноважень.
Необхідно відзначити, що будь-яка сума податкового зобов’язання, визначеного органом ДПС, негативно впливає на майновий стан юридичної особи. Адже, по-перше, зазначене зобов’язання не прогнозується, не планується суб'єктом господарювання, а, по-друге, розмір суми нарахованого грошового зобов’язання, інколи, ставить питання про неплатоспроможність такого суб’єкта або про припинення господарської діяльності взагалі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон «Про банкрутство») неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Оцінюючи свій майновий стан, суб’єкт господарювання має співставляти всі належні йому майнові права та майнові зобов'язання у їх сукупності, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності. При зіставленні суми податкового боргу та інших зобов’язань з грошовими та майновими активами, їх вартістю, суб’єкт господарювання має об’єктивно оцінити можливість здійснення своєї підприємницької діяльності у подальшому. У разі нарахування органами ДПС податкового зобов’язання у значних для суб’єкта підприємництва розмірах, виплата суми такого грошового зобов’язання може звести нанівець підприємницьку діяльність та призвести до стійкої фінансової неплатоспроможності. Виявивши ознаки неплатоспроможності після проведення аналізу фінансового стану, суб'єкт підприємницької діяльності, з метою забезпечення збереження та ефективного використання своїх майнових активів та поліпшення свого фінансового становища у подальшому, має визначитися з можливістю вжиття заходів для запобігання банкрутству, або звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
Частиною 5 статті 2 Закону «Про банкрутство» на боржника покладено обов’язок звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в місячний строк з моменту виникнення обставин, передбачених цією нормою та в інших випадках, передбачених цим Законом. Частина 1 статті 51 Закону «Про банкрутство» зобов’язує боржника звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо вартості його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію.
Таким чином, у разі оскарження повідомлення-рішення у адміністративному та/або судовому порядку, суб’єкт господарювання має здійснити комерційний розрахунок та визначити комерційний ризик та чітко уявляти у подальшому, які наслідки для його майнового стану, після оскарження повідомлення рішення, буде мати негативне для нього рішення Державної податкової адміністрації України або рішення суду та чи доцільно проходити процедуру оскарження.
Крім того, суб’єкту господарювання необхідно дотримуватися встановленого законом місячного терміну, протягом якого суб’єкт зобов’язаний подати заяву про порушення справи про банкрутство, адже приховування стійкої фінансової неспроможності може бути визнано злочином, за що передбачено кримінальну відповідальність за статтею 220 Кримінального кодексу України.
Якщо ж власник майна боржника (уповноважені особи), щодо якого прийнято рішення про ліквідацію і майна такої юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів, не подадуть до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство, то вони несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах боржника зокрема щодо сплати податків. Тому бути необізнаним з даним приписом або зволікання з подачею заяви про порушення справи про банкрутство може призвести до небажаних матеріальних збитків у власників та/або керівників суб’єкта господарювання.
Отже, після проведення перевірки органами податкової служби суб’єкта господарювання, утворюється ситуація, коли сума грошового зобов’язання, нарахованого органами податкової служби, попросту «не підйомна» для подальшої господарської діяльності платника податків, адже виплата суми неможлива у зв’язку з відсутністю грошових коштів та майна і такі випадки непоодинокі. Тому, на виконання обов’язку, встановленого законом, суб’єкт господарювання змушений подавати заяву про порушення справи про банкрутство.
Після порушення справи про банкрутство Господарським судом, відповідно до статті 18 Закону України «Про банкрутство», може бути затверджений план санації. Але на практиці заходи для відновлення платоспроможності боржника не відбуваються, інвестори не залучаються, план санації не виконується, платоспроможність не відновляється. Як наслідок, план санації відхиляється і до господарського суду подається клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Також господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство визнає боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора у разі звернення до суду боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію і майна якого недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарський суд приймає постанову. На практиці, з прийнятою господарським судом постановою про визнання боржника банкрутом а також і з ухвалою про порушення справи про банкрутство, майже завжди, не погоджуються органи державної податкової служби, органи прокуратури, тощо. Так, у справі № 15/425-б боржник звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки неспроможний сплатити борг. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. порушено проводження згідно статті 51 Закону України «Про банкрутство».
Ухвалою від 19.01.2011р. залучено до участі у справі прокуратуру. У всіх судових засіданнях також був присутній представник ДПІ, де боржник перебував на обліку. Прокуратура та ДПІ заперечувала проти визнання підприємства банкрутом та просили припинити проводження у справі. Прокуратура та ДПІ зазначали, що заявником не було дотримано вимоги статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, не додані докази здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, а також не додані докази попередньої публікації оголошення, в порядку частини 4 статті 105 ЦК України. Також скаржники мотивували свою позицію тим, що щодо боржника не було проведено позапланову виїзну перевірку повноти нарахування та сплати боржником податків і знаходженням в провадженні судів України справ за участю боржника по узгодженню сум податкових зобов’язань, визнання протиправними дій, продовження строків адміністративного арешту, тощо. Крім того, скаржники посилалися на порушення кримінальної справи проти директора боржника за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів в особливо великих розмірах), та на порушення кримінальної справи відносно голови ліквідаційної комісії боржника за ознаками злочину, передбаченого статтею 218 Кримінального кодексу України (фіктивне банкрутство).
Кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, було порушено відносно директора боржника, оскільки, на думку прокуратура, дії директора призвели до ненадходження до бюджету держави коштів в сумі 2 276 183,00 грн., що було виявлено ході проведення документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість боржника з питань дотримання вимог податкового законодавства і підтверджено актом перевірки.
Кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 218 Кримінального кодексу України, було порушено відносно голови ліквідаційної комісії боржника у зв’язку з тим, що на думку слідчого податкової міліції, заява про порушення справи про банкрутство містила неправдиві відомості, факт фінансової неспроможності є неправдивим, а вимоги кредиторів не є безспірними. Однак, суд прийшов до висновку, що доводи прокуратури та ДПІ необґрунтовані та прийняв постанову від 15.02.2011р. про визнання боржника, підприємство «Д» банкрутом, якою відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, тощо.
Зазначена постанова про визнання боржника банкрутом від 15.02.2011р. залишена в без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011р. Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність порушення норм матеріального і процесуального права які б призвели до скасування оскаржуваної постанови. Отже доводи скаржників, а саме: про порушені кримінальні справи, про не проведення ще однієї позапланової перевірки платника податків, про наявність у провадженні адміністративних судів справ за участю боржника, не є перешкодою для провадження у справі про банкрутство.

Ви сповіщаєте про хибодрук в наступному тексті:
Щоб надіслати повідомлення натисніть кнопку "Сповістити про хибодрук". Також можна додати коментар.